Сюжет п’єси «БУНА» побудований на основі реальної історії родини з Буковини. Драматургиня, описуючи ЖИТТЯ персонажів, зобразила українське село на межі глобалізації з наявними пограничними станами: бідності та уявлення про заможність, убогості культури та прагнення до нематеріальних благ цивілізації.
Головна героїня твору – Буна (з буковинського діалекту «бабуся») — уособлює українські традиції, забобони, вірування. Вона представниця людини, що ввібрала в себе національну пам’ять з її автентичністю та «скелетами у скрині».
Як сказала режисерка Олена Роман: «Буна — це гостро схоплений Вірою образ України, яка пройшла через радянську добу і не загубила коріння».
Події у житті персонажів п’єси розгортаються так, що старенькій Буні доводиться самотужки виховувати 19-ти річну онуку Орисю. Але це виховання для сучасної людини виглядає жорстким: Буна контролює ледь не кожен крок онуки. Орися – нове покоління, котре вже не хоче жити у межах традиційних консервативних форм, але як жити по-новому вона ще не знає. Лише увесь час мріє поїхати до столиці, вступити до університету. Натомість вона переживає руйнацію мрій і, коли вже доходить до межі відчаю, йде на рішучий крок – їде на заробітки до Америки.
Якою вона повернеться і чи повернеться взагалі – відповідь знаходиться у розв’язці п’єси, але для більшості сучасної молоді це питання залишається відкритим.
