«Украдене щастя» (1891) — культова п’єса українського театру, яка не сходить зі сцен більш ніж сто років, ставши наріжним міфом національної культури.
Основний сюжет у п’єсі розгортається між трьома центральними персонажами; Анною, яку брати підступно віддають за нелюбого чоловіка, Михайлом, коханим Анни, якого взяли у солдати, та Миколою, чоловіком Анни, який щиро любить її, але не може сподіватися на взаємність. Обкрадений у своєму щасті, обдурений долею і людьми кожен із персонажів проходить свій страдницький шлях, віднаходячи гідність і людяність.
Сучасна театральна версія «Украденого щастя» пропонує нове тлумачення п’єси. Звільнення від стереотипного реалізму, побутова драма Франка наближається до античної трагедії, де долею героїв керує фатум чи Божа воля. У виставі, основою якої є звук і ритм «аркану» (бойового карпатського танцю), розгортається містерія пристрасті, вічна таїна кохання.
